ОБСЕРВАТОРІЯ НЕНАВИСТІ - БАЧИМО. МОНІТОРИМО. РЕАГУЄМО.
Висновки моніторингу висвітлення викрадення знаку Площі «Вільної України» у Гдині у медіа (18-31 березня 2026)
Історія боротьби за назву площі у польській Гдині розпочалася ще у квітні 2022 року, коли міська влада вирішила символічно перейменувати колишню площу Завіші на Площу Вільної України. Цей жест солідарності з українським народом швидко став мішенню для системних провокацій, які тривають роками. Спочатку у грудні 2024 року невідомі вперше знищили стовп і викрали табличку, а коли місто нарешті встановило нову у вересні 2025 року, стався черговий інцидент. Місцевий антиукраїнський активіст і стример Пьотр Н., також відомий в мережі як Джон (Назар) Малкович, самовільно «перехрестив» локацію, наклеївши поверх офіційної назви напис «Героїв Гдині». Свій вчинок він зухвало зафіксував на відео та виклав у соцмережі, що дозволило поліції швидко встановити його особу та розпочати провадження за статтею про порушення громадського порядку. Вже у листопаді 2025 йому висунули звинувачення у погрозах, пропаганді насильства, закликах до ненависті за національною та релігійною ознакою, а також у пропаганді символів, що підтримують російську агресію проти України.
Проте на цьому конфлікт не вичерпався, і вже у березні 2026 року ситуація набула ще радикальнішого характеру. Невідомі вандали вкотре викрали не просто табличку, а весь металевий стовпчик із написом. Консул України у Гданську Олег Височан наголосив, що це вже четвертий подібний випадок за останні два роки і дипломатичне представництво розцінює такі дії не як звичайне хуліганство, а як цілеспрямовану провокацію проти польсько-української дружби. Попри постійні напади, мерія Гдині щоразу власним коштом відновлює пам’ятний знак, демонструючи незмінність своєї позиції, поки поліція продовжує пошуки зловмисників у публічному просторі.
Цього разу випадок не отримав висвітлення навіть на локальному рівні у польському медіапросторі; інформація про подію і пошук порушників циркулюють здебільшого у соціальних мережах (1).
В Україні ж новина отримала широке висвітлення, оскільки місцева аудиторія чутлива до тем безпеки співгромадян. Більшість українських медіа, які пишуть про цей інцидент, посилається на державне інформаційне агентство "Укрінформ" та офіційні заяви Консульства України в Гданську. Укрінформ позначив матеріал як «Ексклюзив». Окремі медіа (наприклад, мережеве гіперлокальне медіа “Район.in.ua” чи ліволіберальне медіа “Громадське”) посилаються на сторінки українських груп в соцмережі Instagram (typicalgdansk_ua_). Виняток — локальне львівське видання Daily Lviv, яке посилається на InPoland.
Серед лексики, яку українські журналісти вживають у новинах про викрадення покажчика, домінує фрейминг "вандалізму" та "хуліганства". У більшості випадків зловмисників називають "невідомими", проте контекстуально їхні дії маркуються як свідомі антиукраїнські кроки. Цікавий виняток — локальне львівське медіа Varta1 в своєму матеріалі уникає слова «вандали», залишаючи лише «невідомі». Майже всі проаналізовані українські медіа згадують ширший контекст та системність (пишучи про вже 4-й випадок пошкодження чи вандалізму щодо таблички у Гдині).
Видання “Європейська правда” додає наприкінці новини інформацію про інші акти вандалізму в Польщі (над пам'ятником Армії Крайової у Щецині чи плюндрування пам'ятника жертвам Волинської трагедії), що може викликати у читача порівняння крадіжки таблички до плюндрування історичних меморіалів. Але варто зауважити: обидва наведені приклади стосуються польських пам'ятників, на яких вандали наносили українські символи, про що не вказано у тексті. Подання цієї новини у такому контексті відтак урівнює ці події у свідомості читачів, так закріплює у них меседж “Польща = небезпека”. У такий спосіб медіа несвідомо віддзеркалює подібну російську пропагандистську рамку про “загрозу від українців у Польщі”, сприяючи подальшій напрузі та культивуючи відчуття взаємної недовіри.
- Європейська правда
Водночас українські медіа підкреслюють конструктивну роль польської влади (відновлення табличок коштом мерії після попередніх випадків плюндрування) та професійні дії поліції, що допомагають уникнути звинувачень на адресу польського суспільства загалом. Реакція польської сторони подається виключно через слова вдячності українського консула у Гданську Олега Височина полякам — не через прямі цитати чи коментарі.
Щодо відповідальності, то новинне висвітлення не зосереджене на “пошуку винних”, а сам інцидент висвітлюється хоч і не як випадковість, а як "провокація", і попри зусилля провокаторів, інцидент не має вплинути на ширший контекст українсько-польських відносин.
Фінансується Європейським Союзом. Викладені погляди та думки є виключно
поглядами автора (авторів) і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Оператора — Фундації Баторія. Ні Європейський Союз, ні Оператор не можуть нести за них відповідальність.
