Висвітлення нападу на 20-річного українця у Радомі (13-27 травня 2026)

У публікаціях чітко розмежовано ролі: жертву називали виключно нейтральними та юридичними термінами, як-от «молодий українець», «громадянин України» чи «потерпілий». Натомість нападників маркували за віковими ознаками («38-річний», «22-річний мешканець околиць Радома»), а також за допомогою термінів «агресори» та «нападники». Жодна з конфліктуючих сторін не отримала майданчика для виправдання своїх дій, проте преса детально висвітлила лінію захисту фігурантів.

Особливістю цього кейсу є повний консенсус між правоохоронними органами та пресою: офіційні особи, зокрема керівник прокуратури Радом-Всхуд Цезарій Олташевський, відразу чітко заявили про етнічне підґрунтя злочину. Нападникам загрожує покарання до 15 років ув'язнення.

Сам кейс підсвічує глибинні мовні бар'єри, з якими стикаються мігранти. Сам факт того, що «неправильний акцент» став тригером для насилля, змушує спільноту іноземців відчувати страх під час використання рідної чи неідеальної польської мови у публічному просторі. Окрім того, рішення суду залишити одного зі зловмисників під звичайним наглядом поліції через його співпрацю зі слідством може трактуватися постраждалими як недостатня міра, адже повернення агресора на вулиці середнього за розміром міста підживлює страх помсти та стримує інших жертв від звернень до поліції.

Попри ці виклики, одноголосне засудження ксенофобії у польських медіа демонструє, що попри поодинокі радикальні інциденти, суспільна та правова системи Польщі демонструють нульову толерантність до злочинів, вмотивованих етнічною чи національною ненавистю, і готові рішуче захищати права меншин.

Як українські медіа висвітлювали напад у Радомі

Загальний характер висвітлення нападу на молодого українця у Радомі в українських медіа був типовим для подібних інцидентів — реактивний, дещо запізнілий, із обмеженою деталізацією. У вибірку потрапили 12 матеріалів, всі вони спиралися виключно на інформацію двох польських медіа - RMF24 і TVN24. Інформацію з RMF24 взяли сайти великих комерційних телеканалів (24 Канал, ТСН). Тоді як на TVN24 посилалися медіа з “білого списку” від Інституту масової інформації та аналітичні видання (Громадське, Дзеркало тижня, Zmina). Регіональні портали (Волинь 24, Галицький кореспондент) пішли ще далі по ланцюжку, перепублікувавши матеріали вже з українських медіа (ТСН, Слово і Діло), без жодної новизни, деталей та доданої вартості. Як наслідок, в основі інформаційної картини подій фактично стояли лише коментарі польської прокуратури, трансльовані через польські медіа.

Головним семантичним ядром усіх заголовків стала деталь «не зміг заспівати польської пісні» — образ, що одночасно передає абсурдність і жорстокість події, а також дає вірусність. Це рідкісний випадок, коли всі медіа, від таблоїдних до якісних, орієнтуються на одну й ту саму деталь. Тональний розрив між виданнями проявляється насамперед у наявності чи відсутності слова «жорстоко» на додачу до дієслова «побили» в заголовку (24 Канал, ТСН — так; Громадське, Дзеркало тижня, Zmina — ні). І лише Дзеркало тижня прямо вказує, що нападники були «поляками» у заголовку; решта видань або уникає вказівки на національність нападників, або робить це лише в тексті.

Лише чотири видання з дванадцяти (24 Канал, ТСН, Слово і Діло, Zmina) додали хоча б мінімальний контекст — переважно у форматі блоку «Нагадаємо». Наприклад, ТСН прив'язує напад у Радомі до кейсу із побиттям українських підлітків 7 травня у Варшаві на Свентокшиському мості (тобто показує читачам серію нападів в межах травня). Жодне медіа не здійснило самостійної журналістської кваліфікації нападу як злочину на ґрунті ненависті — у всіх матеріалах це подається виключно як цитата польської прокуратури, без редакційної оцінки.

Усі матеріали спираються на офіційні польські джерела — переважно речницю прокуратури Анету Ґодзь та керівника прокуратури Радома Цезарія Олтаржевського. Проте жодна з 12 публікацій не містить коментарів від українського консульства, МЗС чи будь-якої іншої офіційної української інституції. На відміну від реакції на напад на Свентокшинському мосту 7 травня, офіційної реакції від Посольства України в Польщі, зокрема на сторінці у фейсбуці, на цей інцидент немає. Проаналізовані українські медіа також не брали коментарів щодо нападу у Радомі, й не подавали позиції українських дипломатів, обмежившись коментарями польських посадовців. Це контрастує із іншими кейсами нападів, де діаспорні та окремі якісні медіа цитували українського посла та надавали практичні поради. Відсутність правозахисних коментарів особливо помітна у виданнях із відповідним профілем, зокрема, Zmina.

Загалом висвітлення відзначається інформаційною бідністю: аудиторія отримує базові факти події й офіційну польську реакцію, але позбавлена ширшого контексту, також немає голосу постраждалих.